Живу я тим, що вже пройшло
І не повернеться ніколи,
Що диким маком відцвіло
І відболіло диким болем.
У шумовині днів і років
Вже загубилось почуття:
Не чути молодості кроків,
Під вітром долі мчить життя.
Я знов співаю самоті,
Хоч навкруги і сонце, й літо.
Чомусь думки сумні оті
Питають, скільки вже прожито?
Моє життя із меду й полину
Не раз іще хлюпне мені у душу.
І вітром розтріпає сивину
До радості химерної байдужу.
Спинається доля навшпиньки в цілунку
До неба ясного, до зір.
Клекоче береза березовим трунком,
Весну повертаючи в двір.
Околиця пахне незібраним медом,