Настала осінь в Україні –
Знялися лебеді в політ.
Щоб не загинуть завтра, нині
Вони летять в далекий світ.
Та в серці віра не погасне,
В душі не висохне любов!
Плекайте мову, щоби духом не зламались,
Батьків шануйте, бо життя для вас дали,
Про долю дбайте, щоб вона вас не цуралась,
Пильнуйте волю, щоб у вас не відняли.
Чи плаче осінь, чи весна сміється дзвінко,
Коли були дерева ще великі,
А я зовсім маленькою була,
Казала мама, що земля найліпша,
Де квітнуть луки і тече Сула.
Розказував у вечері дідусь ще,
Чому щоразу із усіх сторін
Нам часто кажуть: “Рай за океаном!
І у достатку там усі живуть!”
То нас “престижно” вводять в оману,
Бо в нас і тут достатки різні жнуть.
Та річ не в тім, що маєш у кишені,
А річ у тім, що маєш у душі.
Де росами вмиваються світанки
І кучерявим хмелем обійма
Моя земля обвітрені серпанки,
Там радість є, а сум-жалю нема.
Вусатий колос, червонястий вечір,
Зоря іскриста, річка з кришталю;