Серце – Україні

Весною, як ранок розбуджує села,
Зустріла я ластівку, пташку веселу,
Що з вирію знову додому летіла
У сукні чорненькій із коміром білим.
– Скажи мені, пташечко люба, маленька,
Чому ти вертаєш на землю рідненьку,

Де цілує зоря небокрай

Де вирує Дніпро на високім порозі,
Де колоситься даль під блакитним шатром –
Над криницею снить журавель при дорозі, 
Де калиновий шум попід нашим двором. 
Там додому мене рідна мати чекає. 
Там дитинство моє на забутих стежках,
Там високі хліба тепле літо гойдає

Світанки розцвітають чебрецем

Старий Дніпро розлився по долині –
Хлюпоче даль у хвилях голубих. 
І золоті поля, й волошки сині
Немов скарби одвічні ти люби. 
Ще на лугах квітуче пахне літо, 
Іще Сули веселка дістає. 
Сюди віками в пам'ять перелито