Будьмо щедрішими
Боляче-боляче й гірко лопочуть слова,
Зрада, як лезо, впивається в серце неждано.
Знову з неправди лихої болить голова,
Горе вдягає на долю тяжкії кайдани.
Стежка життєва у кожного, звісно, крива.
Тільки сказати про це за другого – зручніше.
Вас зіштовхали у прірву подруги??? – Бува...
Будьте щирішими, люди. О, будьте щиріші!
Знову присягу свою хтось уже забува,
Зводить на бідах чужих дім для себе найліпший.
Скиба в сусіда частіше найтовща. Овва!
Заздрощі душу з'їдають, як зернятко – миші.
Холодно-холодно в світі бува і в житті:
Щастя міняють на гроші – становляться зліші.
Топчуть в багнюці троянди й хліба золоті...
Будьте ж мудрішими, люди. О, будьте мудріші!
Правлячи світом, диявол про світ забува.
Бавиться людом, скидаючи душі у ніші.
Раю ж небесного тут, на землі, не бува.
Сіймо ж самі і добро, і порядність частіше.
Стратити словом людину – для нас не дива.
В горі – утішити можуть слова найщиріші.
Будьте щедріші на добрі, на теплі слова.
Будьте щедрішими, люди. О, будьте щедріші!
Серце в печалі. Не спиться – то ж лічим до ста...
Щастя хиткого ладнаєм тоненький місточок.
Злочин маскуючи, просим поради в Христа,
Інших паплюжачи, мрієм про щастя для дочок.
Хай повертаються птахи із вирію знов;
Ближнього вмійте прощати, щоб день посвітлішав.
Прийде до кожного Віра, Надія й Любов,
Тільки добрішими будьте. О, будьте добріші!
Зрада, як лезо, впивається в серце неждано.
Знову з неправди лихої болить голова,
Горе вдягає на долю тяжкії кайдани.
Стежка життєва у кожного, звісно, крива.
Тільки сказати про це за другого – зручніше.
Вас зіштовхали у прірву подруги??? – Бува...
Будьте щирішими, люди. О, будьте щиріші!
Знову присягу свою хтось уже забува,
Зводить на бідах чужих дім для себе найліпший.
Скиба в сусіда частіше найтовща. Овва!
Заздрощі душу з'їдають, як зернятко – миші.
Холодно-холодно в світі бува і в житті:
Щастя міняють на гроші – становляться зліші.
Топчуть в багнюці троянди й хліба золоті...
Будьте ж мудрішими, люди. О, будьте мудріші!
Правлячи світом, диявол про світ забува.
Бавиться людом, скидаючи душі у ніші.
Раю ж небесного тут, на землі, не бува.
Сіймо ж самі і добро, і порядність частіше.
Стратити словом людину – для нас не дива.
В горі – утішити можуть слова найщиріші.
Будьте щедріші на добрі, на теплі слова.
Будьте щедрішими, люди. О, будьте щедріші!
Серце в печалі. Не спиться – то ж лічим до ста...
Щастя хиткого ладнаєм тоненький місточок.
Злочин маскуючи, просим поради в Христа,
Інших паплюжачи, мрієм про щастя для дочок.
Хай повертаються птахи із вирію знов;
Ближнього вмійте прощати, щоб день посвітлішав.
Прийде до кожного Віра, Надія й Любов,
Тільки добрішими будьте. О, будьте добріші!