Любіть жінок, вони для вас – усе:
Народження, життя, кохання й мука,
Це сум і радість, зустріч і розлука,
Рядочки із щоденного есе.
Це – тил, це – спокій, це – отой нектар,
Який нічим не можна замінити;
Нехай черв'як не точить дух наземний,
І серце не спікається від болю.
Твій кожен крок для Бога недаремний,
Бо ти сліпий, хоч маєш зрячу долю.
Не бійся втратить те, чого не маєш –
Уявою не можна довго жити,
Спустись на землю. Ти іще літаєш?!.
Попий з криниці, що копали діти.
Боляче-боляче й гірко лопочуть слова,
Зрада, як лезо, впивається в серце неждано.
Знову з неправди лихої болить голова,
Горе вдягає на долю тяжкії кайдани.
Стежка життєва у кожного, звісно, крива.
Тільки сказати про це за другого – зручніше.
Вас зіштовхали у прірву подруги??? – Бува...
Будьте щирішими, люди. О, будьте щиріші!
Жорстокий світ? Та він і не жорстокий.
Його ми з вами робимо таким.
Один в одного забираєм спокій,
Даруєм зло, плюєм у душі всім.
І просимо для себе щастя й миру,
Не каючись за створені гріхи.
Із ближнього сорочку знімем щиро,
За добре щедро платимо лихим.
Спиняйте миті успіху і щастя,
Любіть цей світ, допоки Бог дає.
Батькам своїм несіть подяку часто,
Поки вони у вас на світі є.
Творіть добро, не дивлячись на злого,