Д.Луценку
Зібравши заполоч живу,
Ти зупинивсь біля порогу.
А весни падали в траву
Твоєї дальньої дороги.
До 200-річчя М.Гоголя
Свята земля і вічний геній Гоголя
Із мудрістю господньою сповна
Рождали “Майську ніч” або “Утоплену”,
Згадавши сивочолого Ромна.
Тарас низько похилився,
Сидить у зажурі:
На життя це надивився –
Злиденне, похмуре.
Обшарпали й повтікали –
Україна гола.
Голос душі великого народу
Й звучить велично через плин століть,
А для Ромен найбільша нагорода,
Що тут, на площі, сам Тарас сидить!
То ж підійди і стань поближче, поряд,
І ти почуєш : з глибини віків
Бойовий, вогненний темперамент
Цілі покоління вчить, було,
Що не світить сонце через рами,
Світло йде до нас лиш через скло.
З вірою поета у майбутнє
Вчились ми любити рідний край,