Слався, Ромен!
Слався, Ромен!
Слався, Ромен, моє місто кохане!
Плюскіт річок у вечірній імлі.
Пишні сади і квітучі каштани,
Шпилі церков на козацькій землі.
Хвилі пісень і знамена прадавні,
Шепіт тополь і політ оксамит,
Подих віків у будівлях і ставнях,
Смуток могил і розстріляних літ.
Слався Ромен, віковічная тайно,
Тиха верба, соловей у гаю.
Місто моє молоде й незвичайне,
Квітка-ромен у козацькім краю.
Хай тобі сняться веселки у небі,
Діти і внуки зміцнілі ростуть.
Хай приїжджають частіше до тебе
Ті, кого ти виряджаєш у путь.