Повертайтесь
Повертайтесь
Позняк О. Д.
Де смереки пухнастими лапами
Ловлять хмари в обійми свої,
Полонини яскравими ватрами
Кличуть зорі з далеких країв:
“Не світіть над чужими долинами,
Вас чекає вітчизни земля,
Даленіє червоно калинами,
Виглядаючи вас іздаля:
Що для вас чужа мова та розкоші?
Там нема ластів’ят у дворі,
Там і сонце сіяє у розпачі,
Там і небо сумує вгорі.
Повертайтесь, куди ж ви поїхали?!
Тільки тут коломийки звучать,
І ожина шепоче під вікнами,
І чорниці чарують внучат.
Тільки тут верховинам освідчуюсь,
Лиш сюди кличе голос трембіт,
Тільки тут, поміж горами вічними
Найдорожчий з народження світ.
Тут оселі щороку заквітчані
У зелених долонях садів.
Світять нам великодніми свічками
Щедрі долі батьків і дідів.
У світлицях мальовані писанки
Гордовито лежать на столах.
Понад росами високо-високо
Мед несе золотиста бджола.
Вишиванки, любов’ю гаптовані,
Майорять на зеленому тлі
Неосяжних Карпат, і по-новому
Світ складають із маминих слів:
“Повертайтесь! Куди ж ви поїхали?!
Тільки тут вас чекають до свят,
І лелеки клекочуть над стріхами
Біля рідних своїх лелечат.
Скільки тут мрій дитячих і справджених
Ви вплітали стрічками у суть.
Тільки тут вас щасливих чи зраджених
Із дороги далекої ждуть.
Повертайтесь… ”
Позняк О. Д.
Де смереки пухнастими лапами
Ловлять хмари в обійми свої,
Полонини яскравими ватрами
Кличуть зорі з далеких країв:
“Не світіть над чужими долинами,
Вас чекає вітчизни земля,
Даленіє червоно калинами,
Виглядаючи вас іздаля:
Що для вас чужа мова та розкоші?
Там нема ластів’ят у дворі,
Там і сонце сіяє у розпачі,
Там і небо сумує вгорі.
Повертайтесь, куди ж ви поїхали?!
Тільки тут коломийки звучать,
І ожина шепоче під вікнами,
І чорниці чарують внучат.
Тільки тут верховинам освідчуюсь,
Лиш сюди кличе голос трембіт,
Тільки тут, поміж горами вічними
Найдорожчий з народження світ.
Тут оселі щороку заквітчані
У зелених долонях садів.
Світять нам великодніми свічками
Щедрі долі батьків і дідів.
У світлицях мальовані писанки
Гордовито лежать на столах.
Понад росами високо-високо
Мед несе золотиста бджола.
Вишиванки, любов’ю гаптовані,
Майорять на зеленому тлі
Неосяжних Карпат, і по-новому
Світ складають із маминих слів:
“Повертайтесь! Куди ж ви поїхали?!
Тільки тут вас чекають до свят,
І лелеки клекочуть над стріхами
Біля рідних своїх лелечат.
Скільки тут мрій дитячих і справджених
Ви вплітали стрічками у суть.
Тільки тут вас щасливих чи зраджених
Із дороги далекої ждуть.
Повертайтесь… ”