Не в'яли мене, доле, завчасно,
не в'яли.
Не сели в мою душу нещастя
не сели.
Бо всміхається сонце з блакиті
Розкажи мені, зоре кохана,
Як без мене всі роки жила?
З ким стрічала зорю полум’яну
І для кого, мов квітка, цвіла?
Холодний дощ змочив обличчя й коси,
Холодний дощ людських безжальних слів.
Самотність б’є у душу безголосо,
І колір зблід моїх яскравих снів.
Три тополі край села –
Туман яром.
Я дівчина молода,
Та без пари.
Нічого не вертається:
Ні радість, ні печаль.
І день за днем ховається,
Щоб відлетіти вдаль.