Вишивала мама рушники
Вишивала мама рушники –
Хрестиком одні, а інші – гладдю…
Тут – барвінки та дрібні бузки,
Там – вусаті колоски доладні.
Квіти пишні, ягоди рясні,
Безліч пташок і блакитне небо…
Все поклала на рушник мені,
Радість всю, а біль ввібрала в себе.
Вишивала матінка життя
Піснею і сонячним промінням,
Щоб було щасливим майбуття –
Серце б віддала, якби зуміла.
…Пролетіли зграями роки,
І дитинство відцвіло у полі,
І пішла матуся у віки,
Рушники лишаючи, мов долі.