Чи ти зоря, чи сон, чи, може, мрія,
Негадано з’явилась у житті?
Моя кохана, лагідна Надіє,
Для тебе ці хвилини золоті.
Розкинулось проміння по плечах
І проліски розквітли ув очах.
Вуста, немов троянди пелюстки,
І тополиний стан такий гнучкий.
Як річку обіймають береги,
Я ніжно обійму тебе за плечі,
Загляну в очі і скажу, до речі:
– Твій погляд надзвичайно дорогий.
Я в натовпі побачив, мов картину,
Чарівну і прекрасну Валентину.
Коса шовкова на плечі лежала,
А посмішка – Джоконді догоджала.
У дворі моїм чорним вороном,
Чорним вороном мовчазним
Закружляла знов зрада з холодом
І у серці лишила дим.