Там, на тому боці річки,
Ніс я квіти для Марічки.
Ніс я квіти ще й колосся,
Щоб задумане збулося.
Вже притомилось літо,
Знову надходить осінь,
Вітер зриває листя
З наших струнких тополь.
У цім житті я звідав щастя й горе,
До сонця йшов крізь темінь по стерні.
Невдачі й скрута хлюпали як море,
Та Бог надію посилав мені.
Вечір спить на руках у Землі
Томно дихає в зоряне небо…
Ніч кохання несе на крилі
Повз хмарини розлуки до тебе.
Зими цієї срібно-білі колючки
Торкає місяць і грайливо пестить вітер,
А дальніх вікон запізнілі світлячки
Чекають нас, щоб світло в душі перелити.