Пізні квіти
Під вікном стояла осінь жовтокоса –
Обіймала клени, холодила роси,
Журавлі у вирій сумно проводжала,
А мені всміхалась, ніби догоджала.
Приспів:
Ой, осінь, осінь, золотокоса,
Покірне сонце і чиста просинь,
Світанки сиві, тумани ранні
І пізні квіти мого кохання...
Над ставком зронила вербонька листочки.
Вже сини дорослі, і дорослі дочки.
Тільки серце б'ється, серце не забуло
Ту весну далеку, що давно минула.
Приспів.
Спориші останні гріються на сонці.
Про любов осінню не розкажеш доньці.
Вже гаї затихли, спорожніло в полі,
Може, вже запізно посміхатись долі?
Приспів.